Перелік творів
ДЕКІЛЬКА СЛІВ ПРО П'ЄСИ ДРАМАТУРГА ЯРОСЛАВА СТЕЛЬМАХА
1. П′єса «Крихітка Цахес» зроблена за мотивами всесвітньовідомої повісті Ернеста-Теодора-Амадея Гофмана, але її драматургічне перетворення настільки досконале (що є дуже нелегким, а часом майже неможливим – прозу покласти на драматургію), що п′єсу зареєстровано як оригінальний авторський твір.
Ця п′єса – на всі часи: актуальна, із захоплюючою інтригою. Перегук із сучасністю настільки багатомірний і прозорий, що в радянські часи так і не вдалося домогтися цензурного дозволу на постановку. Але згодом вона вийшла друком і наразі – на багатьох сценах театрів і не тільки українських. З глядацьким і касовим успіхом довго жила на сцені Національного театру ім. І.Франка, Київ; в головних ролях – Б.Бенюк, Н.Сумська, А.Хостікоєв.
Кількість осіб – 18, але склад можна скорочувати чи збільшувати без художніх втрат, залежно від режисерського бачення.
2007 року моноспектаклем «Крихітка Цахес» відкривався Міжнародний фестиваль театрів одного актора «Відлуння». Монодрама – класичний, переконливий примат театральної форми - «один і самий головний». Цей один і самий головний – актор Олекса Вертинський, блискучий Цахес. Режисер – Анатолій Петренко.
Ця постановка в репертуарі «Молодого театру», м. Київ. Головний режисер – Станіслав Мойсєєв.
2. Актор Олекса Вертинський привіз в Україну шість Гран-прі з репрезентативних міжнародних фестивалей за п′єсу Яр. Стельмаха – монодраму «Синій автомобіль». Вона йде на сцені «Молодого театру» з постійним аншлагом.
«Синій автомобіль» йде в декількох театрах України, а також в Єревані. Вірменський театр привозив до Києва свою постановку.
3. Бурлескна комедія «Кохання в стилі бароко» з незмінним успіхом йде на сцені Національного театру ім. І.Франка (Київ), а також у Львівському театрі ім. М.Заньковецької та в інших театрах України, Білорусі (білоруською і російською мовами), а також у театрах Росіїї.
Що цікаво, у франківців в одній з головних ролей - Богдан Бенюк, а у занківчан – його брат Петро Бенюк.
4. П’єса «Гра на клавесині» йшла на багатьох сценах України, наразі - на сцені театру «Колесо» (Київ).
5-6. Дуже відомі дві так звані «шкільні» п′єси Я.С. – «Драма в учительській» і «Привіт, синичко!». Підкреслюємо, що п′єси для дорослих.
Особливість драматургії Я.С., як постійно підкреслювали і підкреслюють театрознавці, критики, режисери в тому, що він торкається, так би мовити, «вічних питань», байдуже чи п′єсу написано двадцять років тому, чи п′ять. Протягом останніх років в учительській (в широкому розумінні цього слова)майже нічого не змінилося. А непорозуміння між батьками і дітьми, що на порозі самостійного життя і самостійних рішень, здаються одвічними. Тому ці п′єси були і є на сценах театрів багато років. Наприклад, у Театрі драми і комедії на Лівому березі (Київ, худрук Е.Мітніцький) «Драма в учительській» пройшла триста разів, часом викликаючи гучні протести чиновників від освіти і деяких директорів шкіл і разом з тим схвильоване сприйняття публіки і, ясна річ, молоді. У цих двох п′єсах є все: любов і те, що деякі сприймають за любов, постійне прагнення людської душі зробити хоч і важкий, але моральний вибір.
Режисер чи завліт можуть поміняти декілька дрібниць, наприклад, «комсорг» замінити на «старосту», якщо за режисерською концепцією все відбувається в наші дні.
«Драма в учительській». Кількість дійових осіб – 13, жін.ролі- 6, чол. – 7. Два акти.
За бажанням можна скоротити кількість учнів, розподіливши репліки між рештою діючих осіб.
«Привіт, синичко!». Два акти. Кількість осіб – 7, чол. – 3, жін. – 4.
P.S. Ці дві п′єси неодноразово відзначалися преміями на різних театральних конкурсах .
7. П′єса «Запитай колись у трав» у свій час, навіть на передодні прем′єр, на так званих «здачах», викликала шалений супротив чиновників, секретарів міськомів і обкомів партії різних міст України. Мало не кожна прем′єра була на грані закриття на тлі майже однакових, слово в слово, заяв вищих партійців: «Поки я тут – цієї вистави не буде». , Кожен театр витримав в свій час такого роду відсіч і опір. Про історію появи п′єси на українських сценах написано багато в пресі, театрознавчих розвідках і т.ін. Постановки врятовували численні нагороди на Всесоюзних конкурсах, публікації в дуже вагомому на той час московському журналі «Театр» і відгуки впливових критиків (наприкалд, блискучого театрознавця М.Швидкого, що оце нещодавно був міністром культури Росії, а зараз – ведучий однієї з найпопулярніших російських культурницьких пограм). Здавалось би, йдеться про молодогвардійців, але звинувачення у «дегероїзації» подій сипалися з усіх боків. Причина – відсутність ідеологічного пафосу і зміщення узвичаєних акцентів: головна ідея – знов вибір. Що таке зрада? Що таке мужність?
В свій час деякі з молодогвардійців ( наприклад, Валентина Борц) дуже схвально і схвильовано сприйняли п′єсу.
Автор не торкається хроніки якихось конкретних історичних подій (тим паче, що правда приховувалася спецорганами) і на відміну від О.Фадеєва, чий коньюктурний роман «Молода гвардія» приніс багато горя і страждань деяким мологвардійцям і їх сім′ям, а талановито, толерантно і гостросюжетно, висвітлює знов-таки моральні пошуки і вагання людської душі.
Особливо хочемо привернути увагу східноукраїнських театрів, бо тримаємо в пам'яті, що події відбувалися в Краснодоні (Донецька область).
8. П'єса «68». Постановка можлива до Дня Перемоги, немає ніяких псевдопатріотичних «ура!» радянських часів так само, як і «Запитай колись у трав».
9. «Повість про безрозсудно-цікавого» за мотивами твору Сервантеса «Премудрий гідальго Дон Кіхот із Ламанчі».
10. За п’єсою «Провінціалки» знято художній фільм «Провінціалки», режисер Борис Квашньов.
11. «Так скінчилося літо» (за романом Ірвіна Шоу «Люсі Краун»). Наразі – в репертуарі «Театру на Лівому березі», Київ.
12. «Емма» (за романом Г.Флобера «Мадам Боварі»). В репертуарі театру «Колесо», Київ.
13. «Енеїда» (за іронічною поемою І.Котляревського).
П’єси, перекладені Ярославом Стельмахом:
1. «Кін ІV» ( з російської, Григорій Горін).
2. « Лев узимку» (з англійської, Джеймс Голден «Я – Генрі ІІ»).
3. «Калейдоскоп» (з грузинської, Сандро Мреврішвілі).
4. «Нічний вартівник і праля» ( з латвійської, Паул Путинь).
5. «Санта Крус» (з німецької, Макс Фріш).
6. «Танцюй під власну дуду» ( з англійської, Ніл Саймон «Гультяй»).
7. «Театральний роман або з Новим Роком» ( з російської, Михайло Ворфоломєєв).
8. «Бал злодіїв», ( з французької, Жан Ануй).
9. «Не боюся Вірджинії Вульф» (з англійської, Едвард Олбі « Хто боїться Вірджинії Вульф?»).
10. «А за тим пропав і слід» (з англійської, п’єса Дейла Васермана за мотивами роману Кена Кізі «Політ над гніздом зозулі»).
11. «Салемські відьми» (з англійської, п’єса А.Мілера).
Українські фільми за сценаріями Ярослава Стельмаха:
1. «Циганка Аза», режисер Григорій Кохан.
2. Три стрічки десятисерійного телефільму режисера Олега Бійми «Острів любові», за який О.Бійму нагороджено Національною премією ім. Тараса Шевченка:
«Киценька», що вважається одним з найкращих сучасних українських фільмів,
« Дияволиця»,
« Заручини».
Серіал складається з окремих, сюжетно непов’язаних фільмів.
Дитячі п’єси Ярослава Стельмаха і п’єси для дітей, перекладені ним:
1. «Пригоди Тома Сойєра» ( за мотивами твору М.Твена).
2. «На Івана Купала» (за мотивами оповідання М.Гоголя як для драмтеатрів, так і для лялькових).
За постановку цієї п’єси режисер Полтавського театру ляльок А.Поляк отримав декілька міжнародних Гран-Прі, а також премію ім. Лесі Українки Кабінету Міністрів України, 2006 рік.
3. «Алладін» ( за мотивами арабських казок).
4. «Стережися лева!» ( за мотивами повісті Ярослава Стельмаха «Голодний, злий і дуже небезпечний», літературна премія ім. Лесі Українки, 2001 рік).
5. «Вікентій Премудрий» ( за мотивами повісті Ярослава Стельмаха).
6. «Кіт у чоботях» (за мотивами відомої казки).
7. «Казка про Омелька» (з російської, Б.О.Сударушкін).
8. «Бременські музиканти» ( з російської, В.Ліванов, Ю.Ентін, вірші переклав А.Навроцький).
9. «Ковбойські пригоди» ( з російської, С.Макєєв).
***
В разі потреби авторської редакції п′єс звертатися до Людмили Вікторівни Стельмах (Хмелевської), дружини Ярослава Михайловича, письменниці і журналістки, яка неодноразово здійснювала невеличку редакцію на прохання театрів.
моб. 8097-401-07-43
***
Останні перевидання книжок (повісті й оповідання для дітей)
Ярослава Стельмаха:
1. «Голодний, злий і дуже небезпечний», вид. «Початкова школа», Київ – 2000, (премія ім. Лесі Українки);
2. «Митькозавр із Юрківки», вид. «Фоліо», Харків – 2006.
Деякі з його творів увійшли в численні часописи, хрестоматії та шкільні підручники, а також включені до Фонду Держтелерадіо України і часто транслюються.
